Показ дописів із міткою цікаві види. Показати всі дописи
Показ дописів із міткою цікаві види. Показати всі дописи

понеділок, 6 липня 2020 р.

Прісноводна медуза Craspedacusta sowerbii на Кропивниччині (Кіровоградщині) / Freshwater jellyfish Craspedacusta sowerbii in the Kropyvnytskyi (Kirovograd) region

Онуфріївський район, північно-східні околиці с. Куцеволівка. Славне місце і якоюсь мірою край землі - тонкий відрізок Лісостепу, котрий забігає по правому березі Дніпра тонкою смугою у Степ.. Берег Дніпра тут частково гранітний, причому, граніт мабуть саме тут з'являється вперше з видом на Дніпровий ландшафт. 
Onufriyivskyi district, north-eastern outskirts of the village of Kutsevolivka. A glorious place and to some extent the edge of the earth is a thin section of the Forest-Steppe, which runs along the right bank of the Dnieper in a thin strip into the Steppe.
 
У самому Дніпрі вода на початку липня  уже не дуже чиста і в ній починають активно розвиватися водорослі. А от за 1 км перед Дніпром край дороги відкривається вид на затоплений гранітний кар'єр із майже кришталевою водою. Прозорість - до 5-6 м! Такі напіврукотворні озера часті в багатьох куточках України, але бачити настільки чисту воду на гарячій Кіровоградщині - незвично. Місцеві кажуть, що вода тут чиста цілорічно; причини не знають - можливо, від радіації, але, сміючись, показують, що третя рука не виросла
In the Dnieper itself, the water in early July is not very clean and it begins to actively develop algae. But 1 km before the Dnieper near the road there is a flooded granite quarry with almost crystal clear water. Transparency - up to 5-6 m! Such semi-artificial lakes are common in many parts of Ukraine, but to see such clear water in the climatically hot Kirovograd region is unusual. Locals say the water here is clean all year round; they don't know the reasons - perhaps from radiation, but laughing, they show that the third hand has not grown.

Ближче до вечора біля самого гранітного берега привернули до себе увагу дивні створіння. Спочатку, подумалося, що то - личинки якої комахи.Розмір - 1,5-2 см, кучність - 1 особина на 1-2 м кв. Виявляється, що це - прісноводна інвазійна лімномедуза, що поширилася по всьому світу із Китаю. Для каскаду Дніпрових водосховищ вид уже відомий. Але це не применшує радість особистого відкриття! 
Towards evening near the granite shore, strange creatures attracted attention. At first, I thought it was the larvae of an insect. Size - 1.5-2 cm, density - 1 individual per 1-2 cm square. It turns out that this is a freshwater invasive Limnomedusa that has spread around the world from China. The species is already known for the cascade of Dnieper reservoirs. But this does not detract from the joy of personal discovery!




субота, 30 травня 2020 р.

Тамарикси у Національному ботанічному саду (м. Київ) / Tamarix in the National Botanical Garden (Kyiv)

В Національному ботанічному саду імені ММ Гришка колекція тамариксів представлена на ділянці "Середня Азія". Нині тут ростуть 4 види тамариксів, інтродуковані у 1958-1961 рр із Узбекистану і Казахстану до тоді ще молодого ботсаду.

Окрасою колекції є насадження Тамариксу пухкого (Tamarix laxa). Він цвіте найпершим з інших видів у середині травня і формує ажурний оазис на ділянці. В цей час ділянка "Середня Азія" на два тижні стає одним із найкрасивіших куточків Саду.Видова приналежність цього виду потребує уточнення. Імовірно, він був інтродукований як T. meyeri, а згодом перевизначений нами як T. elongata, але нова перевірка свідчить, що це вид із групи Тамариксу пухкого/Т. Шовіца (Tamarix laxa / T. szovitsiana).
 
 Навіть після відцвітання Tamarix cf. laxa продовжує привертати до себе увагу.
 На зміну у кінці травня розцвітає Тамарикс смірненський (Tamarix smyrnensis). Цей тамарикс росте у вигляді невеликих дерев, а був інтродукований під назвою Tamarix hohenackeri. Рослини на ділянці під час цвітіння мають напіврозкриті квіти, тоді як у T. hohenackeri в умовах Середньої Азії за описом - квіти не розкриваються. Нині T. hohenackeri розглядається як синонім середземноморського виду T. smyrnensis, фотографії якого з Греції дуже подібні на наші тамарикси.
Цілком вірогідно, що ці інтродуковані рослини є гібридом T. smyrnensis (T. hohenackeri) x T.meyeri, який був названий Ф.Русановим "Майский снег". Таксономічна приналежність цих рослин ще потребує уточнення, втім, це стосується багатьох чужоземних рослин у ботанічних садах..
 
In the Botanical Garden named after MM Hryshko the collection of tamarix is presented on the plot "Central Asia". There grow 4 species of tamarisk, introduced in 1958-1961 from Uzbekistan and Kazakhstan. Tamarix laxa and Tamarix smyrnensis are the first to bloom. These plants are the decoration of the Botanical Garden

Білоквітковий мак у Лісостепу / White-flowered poppy in the forest-steppe

В Правобережному Лісостепу на сільськогосподарських угіддях і рудеральних місцях поширюється білоквітковий мак. Він масово зустрічається у північних районах Миколаївської та Одеської областей, на заході Кіровоградської області і на півдні Вінницької області. Відмічався і в м. Києві. Судячи з флористичної літератури, цей мак відносять до самостійної раси Papaver albiflorum (Besser) Paczoskii, яка часто синонімізується із Papaver dubium subsp. lecoqii (Lamotte) Syme.
Ю.Пачоський "після переглядання безлічі рослин впродовж десятиліття" на полях колишньої Херсонської губернії встановив, що у P. albiflorum пелюстки ніколи не бувають чисто білими, а жовтувато-білі. Натомість, латекс у нього завжди білий і, відповідно, корінь - сірувато-білий.
Нині в більшості визначників для Papaver albiflorum подаються саме такі ознаки.
Проте, наші дикорослі білоквіткові маки - не вписуються у такий опис (не рахуючи окремих мутантів або рослин-альбіносів інших видів). Це рослини з майже чисто-білими квітами і часто з темно-фіолетовими плямами при основі, а молочний сік у них сірчано-жовтого кольору. За всіма ознаками це - білоквіткова форма типового Маку сумнівного - Papaver dubium f. albiflorum, але ці рослини не відповідають таксону Papaver albiflorum (Besser) Paczoskii. Як правило, ці рослини розріджено ростуть поміж основної червоноквіткової форми маку сумнівного, але в деяких популяціях, зокрема на полях по обидва боку Південного Бугу між Савранню і Голованівськом, частка білоквіткової форми досягає 30-40 %. Дуже рідко між такими рослинами трапляються одиничні рослини з рожевими квітами.
В Національному ботанічному саду імені М.М. Гришка (м. Київ) за останні кілька років сформувалася інвазійна популяція  P. dubium f. albiflorum, причому, без участі червоноквіткової форми, отже, біле забарвлення пелюсток виявилося закріпленим генетично, а можливо, розповсюдженню білоквіткової форми маку сприяє глобальне потепління.

 Papaver dubium f. albiflorum в Ботсаду (м. Київ) / 
Papaver dubium f. albiflorum in the Botanical Garden (Kyiv)
 
 
 
 
 
  Papaver dubium  в Кодимському районі Одеської області, типова форма і f. albiflorum 
(фото Б.Кученка)
Papaver dubium in Kodyma district of Odessa region, typical form and f. albiflorum
(photo by B. Kuchenko)
В цілому Papaver dubium - заносна рослина (ксенофіт) середземноморського походження. У зв'язку із потеплінням багато подібних синнатропних  видів поширюються полями і транспортними шляхами на північ із Середземномор'я і Степу у напрямі Лісової зони.

In the Right-Bank Forest-Steppe, white-flowered poppies are spread on agricultural lands and ruderal places. It is widespread in the northern districts of Mykolayiv and Odesa oblasts, in the west of Kirovohrad oblast and in the south of Vinnytsia oblast. It was also celebrated in Kyiv. This is - Papaver dubium f. albiflorum. As a rule, these plants grow sparsely between the main red-flowered form of Papaver dubium, but in some populations, the share of white-flowered form reaches 30-40%.
In the National Botanical Garden named after MM Grishka (Kyiv) has formed an invasive population of P. dubium f. albiflorum. Global warming contributes to the spread of these plants.

понеділок, 26 вересня 2016 р.

Цвіте мімоза сором'язлива

 Мімоза сором'язлива (Mimosa pudica) - одна з лічених рослин, 
що мають здатність до активних рухів. 
У наших умовах вирощується як кімнатно-оранжерейна культура
 до фотографування
 ... після )))

понеділок, 8 серпня 2016 р.

Топові рослини української рівнинної флори

1. Carlina acaulis L. subsp. simplex (Waldst. & Kit.) Nyman - в культурі (Національний ботанічний сад);











2. Carlina acanthifolia All. - Чечельницький район Вінницької області.




Коли бачиш оселище цих відкасників - враження, ніби попав у чужоземне царство

пʼятниця, 22 липня 2011 р.

Що таке червона рута

Всім відома пісня "Червона рута" але далеко не всі знають яка рослина мається на увазі.
Загалом, існує 2 найбільш поширених версії.
1. Червона рута - це східнокарпатський рододендрон (на фото нижче). Щоправда, рослина ця дуже рідкісна і в часи написання пісні (та і зараз) мало кому була відома. Тим більше навряд чи розумно шукати ці квіти вечорами високо в горах



2. Червона рута - це монарда. Рослина загалом широко поширена по квітниках і значно більше підходить під цей епітет.



Але насправді не обидві вищеназвані рослини мались на увазі у пісні. Згадаймо: "... Червону руту не шукай вечорами...". Тобто, "не шукай" руту з червоними квітами. А рута - народна рослина, лише квіти у неї жовті (на фото нижче)



Таким чином, червона рута як і цвіт папороті - неіснуючі речі. Ще зауважимо, що красива пісня названа не зовсім вдало.
Спасибі Собку В.Г. за інформацію!

понеділок, 2 листопада 2009 р.

Жарновець уже в Національному ботанічному саду

Жарновець віничковий (Sarothamnus scoparia) - чудовий чагарник із родини Бобових. Всього до роду входить близько 12 середземоморських видів. Саме цей серед них - найбільш поширений. На Україні він зрідка зустрічається в Закарпатті, Поділлі, західному Поліссі та Криму. Росте переважно на галявинах та у розріджених деревостанах, часто на піщаних грунтах. Є думка, що в Україну цей вид був занесений німецькими солдатами під час війни. Проте з часів видання 6-го тому Флори України ареал виду дещо поширився на схід. Із-за рідкісності раніше жарновець був занесений до Червоної книги РС.

Відзначається Жарновець віничковий надзвичайною декоративністю. Його пагони та молоді гілки протягом року не міняють зеленого кольору (таку особливість має ще Керрія японська з Розоцвітих) і, відповідно, листя рослини багато не потребують, тож цей чагарник чимось нагадує хвойні рослини. Одна з народних назв рослини - хвощівник - підкреслює його своєрідний вигляд. Особливо декоративний жарновець в період цвітіння в кінці весни, коли молоді пагони густо вкриваються яскраво-жовтими квітами. Рослина ніби горить, перетворена на "жар". Використання цього куща в озелененні як альттернатива хвойним - справа майбутнього.
Інші корисні властивості жарновця - придатність його для вироблення віників та лікарські якості. В Києві зрідка можна зустріти в"язки пагонів з нього на базарах.
Ще одна цікава особливість жарновця - при пошкодженні пагони виділяють слабкий але досить приємний своєріжний запах

В травні цього року мені в складі експедиції пощастило побувати в житомирських лісах під час цвітіння азалії. Лісник показав нам і дивовижну галявину на місці рубки, котра повністю заросла жарновцем.
Враження від цього відкриття були настільки великими, що зав. відділом природної флори НБС спорядив восени наступну експедицію за саджанцями жарновця.

А це та ж галявина але в кінці жовтня.
Накопані саджанці жарновцю тепер висаджено в НБС. Ця посадка виявилась однією з найпомітніших в ботсаду за останні роки - ділянка одразу змінила свій вигляд.
А на фото нижче - жарновець в околицях Качі Севастопольського округу (напевно, штучне насадження).