Тамарикси у Національному ботанічному саду (м. Київ) / Tamarix in the National Botanical Garden (Kyiv)

В Національному ботанічному саду імені ММ Гришка колекція тамариксів представлена на ділянці "Середня Азія". Нині тут ростуть 4 види тамариксів, інтродуковані у 1958-1961 рр із Узбекистану і Казахстану до тоді ще молодого ботсаду.

Окрасою колекції є насадження Тамариксу пухкого (Tamarix laxa). Він цвіте найпершим з інших видів у середині травня і формує ажурний оазис на ділянці. В цей час ділянка "Середня Азія" на два тижні стає одним із найкрасивіших куточків Саду.Видова приналежність цього виду потребує уточнення. Імовірно, він був інтродукований як T. meyeri, а згодом перевизначений нами як T. elongata, але нова перевірка свідчить, що це вид із групи Тамариксу пухкого/Т. Шовіца (Tamarix laxa / T. szovitsiana).

 

 Навіть після відцвітання Tamarix cf. laxa продовжує привертати до себе увагу.

 На зміну у кінці травня розцвітає Тамарикс смірненський (Tamarix smyrnensis). Цей тамарикс росте у вигляді невеликих дерев, а був інтродукований під назвою Tamarix hohenackeri. Рослини на ділянці під час цвітіння мають напіврозкриті квіти, тоді як у T. hohenackeri в умовах Середньої Азії за описом - квіти не розкриваються. Нині T. hohenackeri розглядається як синонім середземноморського виду T. smyrnensis, фотографії якого з Греції дуже подібні на наші тамарикси.
Цілком вірогідно, що ці інтродуковані рослини є гібридом T. smyrnensis (T. hohenackeri) x T.meyeri, який був названий Ф.Русановим "Майский снег". Таксономічна приналежність цих рослин ще потребує уточнення, втім, це стосується багатьох чужоземних рослин у ботанічних садах..

 

In the Botanical Garden named after MM Hryshko the collection of tamarix is presented on the plot "Central Asia". There grow 4 species of tamarisk, introduced in 1958-1961 from Uzbekistan and Kazakhstan. Tamarix laxa and Tamarix smyrnensis are the first to bloom. These plants are the decoration of the Botanical Garden

Білоквітковий мак у Лісостепу / White-flowered poppy in the forest-steppe

В Правобережному Лісостепу на сільськогосподарських угіддях і рудеральних місцях поширюється білоквітковий мак. Він масово зустрічається у північних районах Миколаївської та Одеської областей, на заході Кіровоградської області і на півдні Вінницької області. Відмічався і в м. Києві. Судячи з флористичної літератури, цей мак відносять до самостійної раси Papaver albiflorum (Besser) Paczoskii, яка часто синонімізується із Papaver dubium subsp. lecoqii (Lamotte) Syme.
Ю.Пачоський "після переглядання безлічі рослин впродовж десятиліття" на полях колишньої Херсонської губернії встановив, що у P. albiflorum пелюстки ніколи не бувають чисто білими, а жовтувато-білі. Натомість, латекс у нього завжди білий і, відповідно, корінь - сірувато-білий.
Нині в більшості визначників для Papaver albiflorum подаються саме такі ознаки.
Проте, наші дикорослі білоквіткові маки - не вписуються у такий опис (не рахуючи окремих мутантів або рослин-альбіносів інших видів). Це рослини з майже чисто-білими квітами і часто з темно-фіолетовими плямами при основі, а молочний сік у них сірчано-жовтого кольору. За всіма ознаками це - білоквіткова форма типового Маку сумнівного - Papaver dubium f. albiflorum, але ці рослини не відповідають таксону Papaver albiflorum (Besser) Paczoskii. Як правило, ці рослини розріджено ростуть поміж основної червоноквіткової форми маку сумнівного, але в деяких популяціях, зокрема на полях по обидва боку Південного Бугу між Савранню і Голованівськом, частка білоквіткової форми досягає 30-40 %. Дуже рідко між такими рослинами трапляються одиничні рослини з рожевими квітами.
В Національному ботанічному саду імені М.М. Гришка (м. Київ) за останні кілька років сформувалася інвазійна популяція  P. dubium f. albiflorum, причому, без участі червоноквіткової форми, отже, біле забарвлення пелюсток виявилося закріпленим генетично, а можливо, розповсюдженню білоквіткової форми маку сприяє глобальне потепління.

 Papaver dubium f. albiflorum в Ботсаду (м. Київ) / 

Papaver dubium f. albiflorum in the Botanical Garden (Kyiv)

 

 

 

 

 

  Papaver dubium  в Кодимському районі Одеської області, типова форма і f. albiflorum 

(фото Б.Кученка)

Papaver dubium in Kodyma district of Odessa region, typical form and f. albiflorum

(photo by B. Kuchenko)

В цілому Papaver dubium - заносна рослина (ксенофіт) середземноморського походження. У зв'язку із потеплінням багато подібних синнатропних  видів поширюються полями і транспортними шляхами на північ із Середземномор'я і Степу у напрямі Лісової зони.

In the Right-Bank Forest-Steppe, white-flowered poppies are spread on agricultural lands and ruderal places. It is widespread in the northern districts of Mykolayiv and Odesa oblasts, in the west of Kirovohrad oblast and in the south of Vinnytsia oblast. It was also celebrated in Kyiv. This is - Papaver dubium f. albiflorum. As a rule, these plants grow sparsely between the main red-flowered form of Papaver dubium, but in some populations, the share of white-flowered form reaches 30-40%.
In the National Botanical Garden named after MM Grishka (Kyiv) has formed an invasive population of P. dubium f. albiflorum. Global warming contributes to the spread of these plants.

Перші квітучі цибулі в Києві / The first flowering onions in Kyiv

У травні розцвітають чимало інтродукованих цибуль. Окрасою квітників є високорослі  цибулі-анзури із Середньої Азії. В колекціях може зустрічатися до 10 їх видів і розрізнити їх подекеди дуже важко. 

Мабуть, найвеличнішим видом є цибуля афлатунська - Allium aflatunense. 

Це найбільш високорослий вид із сизим листям і грубими квітконосами, розцвітає найпершим.

До середньорослих відноситься

цибуля Розенбаха - Allium rosenbachianum.
У цього виду стебла значно тонші, в верхній частині буруваті, а листки розходяться від самого ґрунту в боки (не огортають стебло вище рівня ґрунту). На середину цвітіння у A.  rosenbachianum листки засихають, а у A. aflatunense вони зберігаються до кінця цвітіння.

 

На фото - група Allium aflatunense в оточенні значно нижчих особин Allium rosenbachianum

Обидва ці види, здається, найчастіше зустрічаються на квітниках в Україні.

 Анзури з легкістю розмножуються насінням, тож часто розсіваються на грядках і поруч та можуть стати докучливим бур'яном

Рідше зустрічаються і інші близькі види, зокрема, в колекціях.

 Близький до A. rosenbachianum інший середньорослий вид цибуля Фетісова - Allium fetisowii. Він має дуже тонкі пелюстки без виражених жилок

Схожий на ц. афлатунську високорослий анзур цибуля стебельчаста - Allium stipitatum. У неї світло-бузкові квіти, тонкі пелюстки, що ніби закручуються, і пухнасте листя

  Одразу після анзурів розцвітає і високорослий нектароскодій - Allium siculum

В ботсаду цвітуть азалії, бузки і гіркокаштани / Azaleas, lilacs and bitter chestnuts bloom in the National Botanical Garden (Kyiv)

Національний ботанічний сад імені ММ Гришка знову відкритий для відвідування.

Сакури "Kanzas" лише нещодавно відцвіли і лише рожеві доріжки ще подекуди про це нагадують

 В розпалі цвітіння рододендронів (азалій)

 

 

Цвітуть і гіркокаштани, хоча і не в повну силу.

Символ Києва - Aesculus hippocastanum

Розкішний махровий сорт звичайного гіркокаштану "Baumannii"

Aesculus incarnata - альтернатива звичайному гіркокаштану, до того ж цей вид літом 

зовсім не пошкоджується мінуючою міллю.

Інші види гіркокаштанів поступаються декоративністю, але теж стійкі до шкідників.

 Aesculus x hybrida

Щоб побачити цвітіння Aesculus glabra треба придивитися

 Aesculus pavia

 Сирингарій пройшов пік цвітіння, але продовжує вражати буйністю кольорів. Пізнім цвітінням відзначаються і багато видових бузків.

Syringa potaninii 

Жовтоквітучеподібний бузок - "Primrose"

Один із найсиніших культиварів бузку

 Елегантно виглядають деякі екзоти.

Чекалкін горіх - Xanthoceras sorbifolium

Малина витончена - Rubus deliciosus.

Ця малина  з Північної Америки росте у вигляді багаторічного куща.

І фантастичний вигляд нині має насадження  тамариксу - Tamarix elongata
на ділянці "Середня Азія"

В Києві розцвітає сакура / Sakura blossoms in Kyiv

 В Національному ботанічному саду імені М.М. Гришка починає розцвітати алея сакур. В Україні ця декоративна порода ще мало поширена, але з кожним роком все більше розповсюджується у культурі. У м. Києві велика алея сакур створена у парку Кіото. В ботанічному саду насадження цих рослин значно менше але воно мальовничо вписується у ландшафт гірської долини.

  

Сакури - збірна назва традиційних декоративних вишнеподібних дерев із Японії. Іноді так можуть називати багато декоративно-квітучних інтродуцентів роду Prunus s.l. Але класичною сакурою є Prunus serrulata (вишня залозиста), зокрема її махровий сорт ‘Kanzan’ (на фото нижче). У радянській традиційній дендрології цю рослину розглядали у складі роду Padus (Черемха), зважаючи на її суцвіття - короткі китиці, а не зонтики і пучки, як у європейських вишень) (Деревья и кустарники СССР, 1954, 3: 762; Дендрофлора України, 2005, 2: 302). У класичній східноєвропейській ботанічній традиції сакуру все-таки відносили до роду вишня (Черепанов, 1995, sub Cerasus sachalinensis). Втім, нині всі ці рослини прийнято розглядати у складі роду Prunus.

 

 

 

 

До сакур відноситься і значно менш поширена Prunus subhirtella (вишня короткощетиниста). Вона не така яскрава, як класична в. залозиста. У культурі поширений її сорт ‘Pendula’ із плакучою формою росту, що вирощується у штамбовій культурі.

 

 Габітуально до сакур подібні і деякі інші представники роду Prunus s.l., наприклад P. triloba (мигдаль трилопатевий), але він не належить до сакур, оскільки в Японії дико не росте, а походить з Китаю.

Дика орхідея в Національному ботанічному саду - Epipactis helleborine

В рамках дослідження спонтанної флори Національного ботанічного саду на його території виявлено невелику популяцію Epipactis helleborine природного походження

 

 

Як і всі дикоростучі орхідеї України коручку широколисту занесено до Червоної книги України. В Києві цей вид уже відомо в  кількох оселищах, зокрема, в Голосіївському лісі. Проте, на території Національного ботанічного саду (Печерськ) це - перший аборигенний червонокнижний вид, зростання якого підтверджено.
Особливості нововиявленої популяції є нетипові умови місцезростання - надлишок вологи навесні і пересихання з ущільненням піщаного субстрату влітку. Через це квітучі особини коручки виглядають дуже кволими - в кілька разів меншими. ніж у типових оселищах

В Національному ботанічному саду цвітуть магнолії, бузки, сакура, гіркокаштани і черемха

Кінець квітня - травень - час, коли ботанічний сад на Печерську відвідує найбільша кількість мешканців і гостей Києва. Саме в цей час у саду одночасно поєднується цвітіння бузків у найкрасивішому сиренгарії світу та екзотичних магнолій і сакур. Крім того, цвіте багато інших декоративних рослин.

 

Цього року весняне тепло наступило дуже рано, що внесло свої поправки у феноритми природи. Цвітіння більшості рослин наступило на 7 - 10 днів раніше, ніж зазвичай. 

Так, рожевоквітучі магнолії уже відцвітають.

 

  Зате, сиренгарій нині входить у апогей свого розквіту. У ньому зібрано понад 20 видів і понад100 культиварів бузку. У ботанічному саду на Печерську до цього часу зберігається найстаріший бузок України, котрому близько 100 років.

 В розпалі цвітіння сакур. Ці красивоквітучі дерева по-науковому називаються черешня дрібнозалозиста. Алеї сакур в ботанічному саду - другі за кількістю дерев у Києві (після парку Кіото)

 Букет магнолій, бузків і сакур вдало доповнюють квітучі черемхи, ...

... гіркокаштани, ...

... та яблуні Недзвецького