Жарновець уже в Національному ботанічному саду

Жарновець віничковий (Sarothamnus scoparia) - чудовий чагарник із родини Бобових. Всього до роду входить близько 12 середземоморських видів. Саме цей серед них - найбільш поширений. На Україні він зрідка зустрічається в Закарпатті, Поділлі, західному Поліссі та Криму. Росте переважно на галявинах та у розріджених деревостанах, часто на піщаних грунтах. Є думка, що в Україну цей вид був занесений німецькими солдатами під час війни. Проте з часів видання 6-го тому Флори України ареал виду дещо поширився на схід. Із-за рідкісності раніше жарновець був занесений до Червоної книги РС.

Відзначається Жарновець віничковий надзвичайною декоративністю. Його пагони та молоді гілки протягом року не міняють зеленого кольору (таку особливість має ще Керрія японська з Розоцвітих) і, відповідно, листя рослини багато не потребують, тож цей чагарник чимось нагадує хвойні рослини. Одна з народних назв рослини - хвощівник - підкреслює його своєрідний вигляд. Особливо декоративний жарновець в період цвітіння в кінці весни, коли молоді пагони густо вкриваються яскраво-жовтими квітами. Рослина ніби горить, перетворена на "жар". Використання цього куща в озелененні як альттернатива хвойним - справа майбутнього.
Інші корисні властивості жарновця - придатність його для вироблення віників та лікарські якості. В Києві зрідка можна зустріти в"язки пагонів з нього на базарах.
Ще одна цікава особливість жарновця - при пошкодженні пагони виділяють слабкий але досить приємний своєріжний запах

В травні цього року мені в складі експедиції пощастило побувати в житомирських лісах під час цвітіння азалії. Лісник показав нам і дивовижну галявину на місці рубки, котра повністю заросла жарновцем.
Враження від цього відкриття були настільки великими, що зав. відділом природної флори НБС спорядив восени наступну експедицію за саджанцями жарновця.

А це та ж галявина але в кінці жовтня.

Накопані саджанці жарновцю тепер висаджено в НБС. Ця посадка виявилась однією з найпомітніших в ботсаду за останні роки - ділянка одразу змінила свій вигляд.

А на фото нижче - жарновець в околицях Качі Севастопольського округу (напевно, штучне насадження).

Жовтоазалієві ліси Житомирського Полісся

2009.05.25-30. науковці відділу природної флори Національного ботанічного саду спорядили експедицію на Житомирське Полісся, де вони проводили дослідження у соснових лісах жовтоазалієвих.
Азалія жовта (= Рододендрон жовтий) (Rhododendron ponticum L.) - рідкісний лісовий листопадний кущ. Поширений переважно на Кавказі та північній частині Малої Азії. Досить значні площі займає в острівному місцезнаходженні, віддаленому від Кавказького на 1000 км, що має назву "Поліський острів" (північно-східна частина Рівненської і північно-західна частина Житомирської областей. Одиничні знахідки виду відомі з Польщі та південної Білорусі.
В Поліському острові часто утворює суцільні зарості на болотистих грунтах, які в період цвітіння (травень) вкривають сосновий ліс яскраво-жовтим вогнищем, а повітря наповнюється солодким запаморочливим ароматом. Місцеві жителі майже зневажливо називають цей кущ "дряпоштаном". А між іншим, азалія жовта - корисна рослина. Це надзвичайно декоративний чагарник. У нашій флорі йому немає рівних по декоративності, тож не даремно його ввели в культуру, незважаючи на його вибагливість до вологи та грунтів. Крім того, квіти азалії жовтої використовують у парфюмерній промисловості. В минулому населення Житомирського Полісся на замовлення французьких підприємств заготовляло значні обсяги сировини азалії в природі. А ще азалія жовта - оруйна, лікарська та дубильна рослина.
Більше про корисні властивості азалії можна дізнатися тут.
Нижче розміщено фотографії Rhododendron ponticum L. з Городницького лісництва (Новоград-Волинський р-н Житомирської обл.)

Найвищий ліс України

26 травня 2009 я разом з іншими співробітниками відділу природної флори Національного ботанічного саду побував у найвищому чи принаймні одному з найвищих лісів України. Знаходиться він у Дзержинському лісництві (Новоград-Волинський р-н Житомирської обл.).
Перший ярус розрідженого деревостану складають дерева модрини європейської. Вік їх 140 і 170 років. Кілька років тому стався вітровал, котрий значно прорідив велетенські дерева. Лісничий виміряв рулеткою одне з дерев - 57 м. Можна припустити, що на разі у кварталі присутні і 60-метрові дерева. Слід за модриною підтягується і сосна (візуально - до 45 м) та дуб звичайний (до 35 м), а також інші лісові культури.
Нині у цьому кварталі створено генетичний резерват, тож він під надійною охороною!